У цій авторській колонці я хочу пояснити, чому в умовах війни ми відчуваємо втому, виснаження, напругу та роздратування, чому це абсолютно нормальні реакції психіки та як, попри все, підтримувати себе. Як психолог я вважаю важливим говорити про реальні механізми адаптації, а також про те, що допомагає зберегти внутрішню стійкість там, де зовнішньої опори майже немає.
В Україні сьогодні майже немає людини, яка не відчуває втоми, напруги, виснаження або роздратування. Обстріли, відключення світла, невизначеність, раптові зміни планів — усе це створює постійний стресовий фон, з яким психіка вимушена працювати щодня. Це не про “звикання”. Це про адаптацію — так працює наша нервова система.
Як психолог я вважаю важливим нагадувати просту річ: ми не можемо обрати час, але ми можемо обрати спосіб турботи про себе в ньому. І саме цей внутрішній вибір визначає, наскільки стійкими ми залишимося.
1. Реальність зараз — це не норма
І ви не повинні реагувати “ідеально”. Ніхто з нас не зобов’язаний демонструвати надможливості або працювати в режимі, ніби нічого не відбувається.
Психіка під загрозою працює по-іншому, ніж у стабільних умовах. Саме тому зараз нам потрібно менше:
• менше вимог до себе
• менше самокритики
• менше очікувань
Ваш стан — закономірний. Ви не слабкі. Це нервова система робить усе можливе, щоб зберегти вам життя. На своїх сесіях я часто кажу клієнтам: те, що ви відчуваєте зараз, — це природна реакція на ненормальні обставини.
І це правда, яку варто повторювати собі щодня.
2. Планувати потрібно не “як раніше”, а відповідно до теперішньої реальності
Виснажує нас не нестабільність, а спроба жити за старими правилами, коли все вже змінилося.
Психологічно здоровіше — переходити на короткі горизонти планування:
• день, а не місяць
• 1–3 справи, а не довгі списки
• варіанти “А” і “Б”
Це не про зниження амбіцій. Це про збереження ресурсу — і як психолог я наполягаю на тому, що під час тривалої кризи саме ресурсність стає головною умовою виживання.
3. Спирайтеся на прості, але стабільні речі
Коли зовнішня реальність нестабільна, внутрішня опора має бути максимально конкретною. Простір, тіло, ритуали — усе це те, що повертає відчуття контролю.
• тепла їжа
• розтяжка, масаж, тепла ковдра
• прості ритуали: чай, душ, музика
• дрібна побутова стабільність
• люди, поруч із якими спокійно
У стресі дрібниці перестають бути дрібницями. Своїм клієнтам я рекомендую впроваджувати маленькі, але регулярні дії — і вже за кілька днів нервова система реагує більш м’яко.
4. Під час обстрілів і відключень знижуйте рівень вимог до себе
У моменти небезпеки психіка переходить у режим виживання, а не розвитку. Це біологія, а не характер.
Тому:
• зниження продуктивності — норма
• емоційні гойдалки — норма
• забудькуватість і розсіяність — норма
• дратівливість — не ваш недолік, а наслідок перенапруження нервової системи
На сеансах я часто пояснюю: ви не стали гіршими — вам просто надто складно. І це треба визнати, а не карати себе.
5. Обирайте те, що повертає контроль
Ми не можемо контролювати ракети чи графіки відключень. Але ми можемо контролювати:
• свої реакції
• темп життя
• інформаційну гігієну
• межі зі світом
• коло людей, з якими взаємодіємо
• дрібні дії, які дають відчуття стабільності
Психіка заспокоюється, коли хоч щось прогнозоване. Навіть найменше.
6. Емоції зараз не треба стримувати — їх треба проживати
Війна породжує емоційний мікс, який не буває “правильним” чи “неправильним”.
Страх, злість, виснаження, безсилля, вина, відсторонення, небажання спілкуватися, надчутливість або черствість — усе це нормально.
Підтримка емоцій — це не про “думати позитивно”. Це про те, щоб дозволити собі відчувати.
Я вважаю, що емоційна чесність — одна з ключових умов психологічного виживання. Своїм клієнтам я рекомендую хоча б кілька хвилин на день присвячувати усвідомленню того, що вони реально переживають.
7. Психіка тримається на людях
У стресі мозок втрачає здатність до широкого мислення. Але контакт із близькими повертає відчуття опори. Навіть коротка розмова або просто присутність поруч знижує кортизол.
Як психолог я бачу: у тих, хто зберігає соціальні зв’язки, регуляція повертається швидше.
Тому, якщо сил мало, — не ізолюйтеся повністю, навіть якщо хочеться “відключитись”.
8. Найголовніший вибір сьогодні — це вибір на користь себе
Вибір берегти себе. Вибір дозволяти собі відпочинок, навіть коли не все зроблено. Вибір не вимагати від себе неможливого. Вибір визнати: я жива людина, мені важко, страшно, боляче, але я рухаюсь далі.
Зараз наша сила — у здатності піклуватися про себе в реальності, яку ми не можемо змінити.
Ми не можемо змінити час, у який живемо. Але ми можемо змінити ставлення до себе в цьому часі.
І саме це допомагає нам вистояти, не втрачати сенси та зберігати віру, що завтра може бути світлішим, ніж сьогодні. Будьте здорові. Ваша психологиня Аліна Поліщук.
Джерело: OBOZ.UA
