Україна ще не переможена і ще далеко від того, щоб її змусили піти на невигідний мир, - ЗМІ

Москва намагається придушити Україну за допомогою більшої кількості солдатів, зброї та переваг, що випливають із значно більшої чисельності населення, економіки та оборонно-промислової бази. Цей дисбаланс змусив Київ імпровізувати та шукати способи компенсувати його, пише журналістка Софія Слоновська в статті CEPA.

Вона зазначає, що частково це вдалося зробити завдяки інноваційним формам асиметричної війни, а кампанія з використанням дронів та ударів на великі відстані вже протягом кількох тижнів щодня завдає ударів по російських нафтопереробних заводах, паливних складах, портах, кораблях та логістичних об’єктах, розташованих далеко за лінією фронту. 

"Ці атаки порушили постачання палива, змусили Москву перенаправити ресурси на протиповітряну оборону та продемонстрували, що Україна здатна завдати серйозних втрат", - йдеться в статті.

Слоновська вважає, що прихильники України відчувають очевидне задоволення, спостерігаючи, як Росія зазнає ударів з такою частотою й з таким ефектом.

Проте, вона зауважила, що є одне "але". На її думку, західні союзники Києва не повинні давати волю емоціям.

"Успіхи України супроводжуються й темнішою стороною, де Росія продовжує завдавати тяжкої шкоди своїй жертві", - нагадує авторка статті.

Ситуація на полі бою

В статті вказується, що хоча Росії й не вдалося досягти бажаного швидкого прориву на полі бою, а її наступ залишається повільним, виснажливим і нерівномірним, вона чинить серйозний тиск на оборонний пояс в Донецькій області, навколо Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська.

Окрім цього, невеликі штурмові групи постійно прощупують українські позиції, а безпілотники, артилерія та бомби ускладнюють утримання доріг, маршрутів постачання та прилеглих населених пунктів.

Слоновська поділилася, що Росія також продовжує тиснути в Сумському, Харківському, Лиманському та Запорізькому напрямках, змушуючи Україну розподіляти й без того обмежені людські ресурси та засоби протиповітряної оборони на фронті протяжністю 1 200 км.

Повітряні удари

На додаток, Москва також посилила свої повітряні удари, неодноразово застосовуючи комбінації безпілотників типу "Шахед", приманки, крилаті та балістичні ракети, бомби та безпілотники меншої дальності.

Авторка статті зазначила, що хоча Україна здатна протистояти багатьом загрозам, балістичні ракети залишаються серйозною вразливістю, оскільки кількість перехоплювачів "Патріот" обмежена і вони не можуть захистити кожне місто, промисловий об’єкт чи стратегічний об’єкт.

"Сувора реальність полягає в тому, що Україні бракує засобів перехоплення балістичних ракет, і вона практично беззахисна перед ними", - констатує Слоновська.

Атаки на АЗС та склади

На додаток, Росія також зосереджує свої зусилля на цивільній інфраструктурі, яка забезпечує функціонування країни. За даними, було вражено понад 200 автозаправних станцій, і зараз Росія регулярно наносить удари по них у прифронтових та прикордонних регіонах.

Авторка статті зазначила, що хоча це ще не спричинило загальнонаціонального дефіциту пального, такі атаки уповільнюють і роблять небезпечнішим місцеве пересування, знижують надійність та ставлять під загрозу роботу служб екстреної допомоги, генераторів та військового транспорту.

Схожу роль відіграють склади, поштові об’єкти та центри доставки, які забезпечують постачання продуктів харчування, ліків, електроніки, запасних частин та генераторів до вразливих регіонів.

"Російські удари поєднують економічний збиток із тиском на логістику, що потенційно може мати подвійне призначення, тоді як безпосередні витрати лягають на плечі працівників, підприємств та цивільного населення", - йдеться в статті.

Порти та судноплавство

Порти є частиною тієї самої кампанії, і російські атаки вразили Одесу, Чорноморськ, Ізмаїл та Миколаїв, а також портові складські комплекси та цивільні судна. 

Наголошується, що понад 90% сільськогосподарського експорту України відвантажується через порти Одеської області, а це означає, що навіть незначні перебої у роботі портів призводять до зростання страхових витрат, відлякують комерційних операторів та послаблюють головний експортний коридор країни.

Слоновська додала, що Москва стверджує, що деякі з цих атак є відповіддю на українські удари по російських нафтопереробних заводах, розподільчих вузлах та судноплавстві, але війська Путіна націлювалися на українську енергетику та інфраструктуру задовго до того, як Київ розвинув свої можливості нанесення ударів на великі відстані.

Авторка констатує, що загальна військова ситуація виглядає кращою, ніж була протягом певного часу, і є чимало приводів для оптимізму. Україна далеко не переможена і ще далеко від того, щоб її змусили піти на невигідний мир.

Однак Кремль розраховує цю війну на роки, а не на місяці. Якщо не відбудеться якогось раптового й несподіваного краху, на її думку, Україні та її партнерам доведеться робити те саме.